Автори: Дмитро Жуванов, Євген Стогній
Опубліковано: Інтелектуальна власність. - 2003. - № 1.
Останнім часом Інтернет для більшості українських користувачів з деякої заморської дивини, доступної тільки обраним, перетворився в повсякденний робочий інструмент. Розвивається український сегмент мережі, що пов'язано з комерціалізацією Інтернету. Сьогодні важко уявити будь-яку серйозну організацію, яка не мала б своєї візитної картки у вигляді сайта у Всесвітній мережі. Деякі з подібних сайтів насправді виглядають як звичайні візитні картки з короткими відомостями про фірму, її розташування та види діяльності. Однак більшість організацій надає про себе і свою діяльність більш розгорнуту інформацію, поєднуючи її з рекламою своїх товарів чи послуг. Торгові фірми, наприклад, найчастіше створюють на своїх сайтах електронні магазини, що дозволяє клієнтам робити покупки безпосередньо через Мережу. Таким чином, існуюча форма представлення організації на своєму сайті нерідко призводить до зіткнення найменувань сайтів між собою і виникненню проблеми доменних імен в Інтернеті.
Будь-який комп'ютер, підключений до Інтернету, має унікальну адресу (так звану IP-адресу), а саме: послідовність чисел. З метою полегшення запам'ятовування таких адрес людиною, була розроблена доменна система імен (Domain Name System - DNS), що дозволяє погодити з IP-адресою символьне ім'я. Перетворення чисел на символи здійснюється автоматично і тому непомітне для користувача. Символьне ім'я містить у собі доменне ім'я та ім'я хоста і складається з декількох площин, розділених крапками. Крайнє праве поле є ім'ям домена верхнього рівня, далі, справа наліво, слідують імена доменів (піддомени) більш низького рівня. Крайнє ліве поле, як правило, є ім'ям хоста.
Наприклад:
www.name.ua - символьне ім'я хоста www в домені name;
name.ua - домен другого рівня;
ua - домен верхнього рівня.
Таким чином, як і IP-адреса, доменне ім'я є унікальним, а сайт чи комп'ютер з ним - доступний з будь-якої точки Землі.
Домени верхнього рівня поділяються на два типи: родові й національні. Зараз найкраще розвиваються 7 родових доменів верхнього рівня:
.com - для різних комерційних організацій;
.org - для громадських організацій некомерційної спрямованості;
.net - для провайдерів Інтернету та організацій, що забезпечують її функціонування;
.edu - для освітніх установ;
.int - для міжнародних некомерційних організацій;
.gov -для урядових установ США;
.mil - для воєнних установ США [7].
Останнім часом через насиченість домену .com активно розвивається домен, .biz - для різних бізнес-структур. Крім перерахованих вище, нещодавно були утворені ще й такі родові домени верхнього рівня: .aero, .coop, .info, .museum, .name, .pro.
Оскільки Інтернет виник у США, спочатку не було необхідності вказувати в доменному імені національність його власника. Подальший розвиток Інтернету призвів до появи національних доменів верхнього рівня, які ввела IANA (Internet Assigned Numbers Authority). Наприклад: для України - .ua, для Росії - .ru. Також існує національний домен держави Тувалу - .tv, цілком викуплений комерційною організацією і, в основному, використовуваний для реєстрації сайтів різних телекомпаній.
Інтернет є наднаціональною комерційною мережею, тому його діяльність не контролюється державою. Спроби втручання різних державних органів до цієї сфери зустрічають опір Інтернет-громадськості. Разом з тим, діяльність фізичних і юридичних осіб, представлених у мережі, регулюється законодавством конкретної країни. Це і є основною суперечністю правового статусу Інтернету. Реєстрацією родових доменів другого рівня займаються акредитовані ICANN (The Internet Corporation for Assigned Names and Numbers) організації, список яких можна знайти на сайті ICANN. В даний час адміністратором домену верхнього рівня .uа є ТзОВ "Хостмайстер", створене в лютому 2001 року. Як бачимо у документі [5]: "ТзОВ "Хостмайстер" є об'єднанням фахівців, які з моменту появи української ділянки всесвітньої мережі Інтернет забезпечують практичну можливість доступу до українських мережевих ресурсів за їх іменами". Там же ми знаходимо, що "Згідно зі Статутом ТзОВ "Хостмайстер", діяльність з адміністрування доменних імен не має на меті отримання прибутку та спрямована виключно на слугування потребам українського суспільства та Інтернет-спільноти" [5]. Однак, реєстрація доменних імен компаніями-реєстраторами здійснюється тільки на платній основі. Крім того, із приведеної інформації важко однозначно визначити, якою організацією є "Хостмайстер" - громадською чи комерційною фірмою?
На кожному із сайтів комерційних організацій є товарні знаки. Цінність товарного знака у віртуальному світі Інтернет зростає в зв'язку з тим, що споживач, заходячи на сайт, не має особистого контакту з представниками даної фірми, і тому він схильний довіряти широко відомим організаціям, а точніше товарним знакам з доброю репутацією.
Популярністю відомих товарних знаків і легкістю реєстрації доменного імені найчастіше користуються кіберсквоттери (загарбники доменних імен). Вони реєструють на себе доменне ім'я, аналогічне товарному знаку якої-небудь широковідомої фірми для подальшого продажу зареєстрованого доменного імені цій самій фірмі. Найчастіше такому захопленню піддаються доменні імена другого рівня, що пов'язано зі зручністю щодо їхнього запам'ятовування. З явищем кіберсквоттинга пов'язані декілька гучних судових процесів. Необхідно відзначити високу оперативність "роботи" кіберсквоттерів. Серед російської Інтернет-громадськості існує анекдот про кота Ваську, який раптом заговорив, після чого виставили на продаж доменні імена: www.kot-vaska.ru, www.kotvaskazagovoril.ru і www.kotvaskagovoritpo-russki.ru. Схожа ситуація спостерігається в інших країнах, зокрема в США. Так, після трагічних подій 11 вересня 2001 р. кіберсквоттерами відразу ж були захоплені доменні імена, що містять слова "вибух", "катастрофа", "тероризм" тощо.
В Україні поки що не було великих скандалів (як у сусідній Росії) із приводу захоплень доменних імен. Це не говорить про досконалість законодавчої бази нашої країни, а скоріше є наслідком "молодості" українського сегмента мережі. Однак, як відомо з афоризмів народної мудрості, краще учитися на чужих помилках. Тому, одним з головних завдань є створення законів, які могли б запобігти шквалу кіберсквоттинга. Першим кроком України в цьому напрямку стала розробка умов реєстрації доменних імен різних рівнів. Порядок реєстрації доменних імен у домені .uа регламентують "Правила домена UA", що набули чинності 27.07.2001 і змінені 15.09.2002 (Правила). Одним із ключових пунктів цих Правил є пункт 1.10: "У межах цих Правил домени за їх призначенням розподіляються на дві категорії:
Публічні, тобто такі, що адмініструються в інтересах певної громадськості.
Приватні, тобто такі, що адмініструються певною особою у своїх власних інтересах"[6].
Незважаючи на те, що дані Правила базуються на чинних рекомендаціях ICANN і ВОІВ, у них є певні недоліки, що викликають низку запитань стосовно приватних доменних імен, насамперед з погляду охорони інтелектуальної власності. Так, відповідно до пункту 3.2 Правил, зареєструвати приватне доменне ім'я в домені UA можна лише у випадку, "якщо відповідне доменне ім'я повністю, або його компонент іншого рівня (до знака ".", але, не включаючи цей знак), за написанням співпадає із Знаком, права на використання якого на території України належать відповідному реєстранту" [6]. Це є своєрідним запобіжним заходом від спроб кіберсквоттерів захопити доменні імена.
Як бачимо, у цих Правилах відбувається прив'язка доменного імені до знака для товарів і послуг. Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" дає наступне визначення поняттям "знак" і "доменне ім'я":
знак - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб;
доменне ім'я - ім'я, що використовується для адресації комп'ютерів і ресурсів в Інтернеті [1].
Як відомо, головним завданням товарного знака є ідентифікація виробника конкретного товару чи послуги. Знак для споживача є орієнтиром, що дозволяє йому мати альтернативи і робити вибір серед конкуруючих на ринку виробників товарів і послуг. Доменне ж ім'я не призначене для орієнтування споживача на ринку товарів і послуг. По суті, доменне ім'я є аналогом телефонного номера чи поштової адреси. Разом з тим, можна виготовляти товари і надавати послуги без реєстрації знака, але розмістити в Інтернеті інформацію на сайті, у якого немає імені - технічно неможливо.
Аналіз сучасних тенденцій в галузі присвоєння доменних імен свідчить про те, що товарні знаки в доменних іменах у даний час широко використовуються для створення у споживачів асоціативного зв'язку між діяльністю фірми та її сайтом в Інтернеті. Загалом, доменне ім'я також фактично стає засобом індивідуалізації. Однак, для того, щоб поняття доменного імені стосувалося засобів індивідуалізації як об'єкта виключних прав, потрібно дати йому визначення у відповідному законі чи міжнародній конвенції, учасником якої є Україна. Поки що, можна розглядати доменне ім'я лише як аналогію засобу індивідуалізації. Крім того, як уже говорилося вище, основною особливістю доменного імені є його унікальність і надання можливості доступу до відповідного сайту з будь-якого місця Землі.
Після ознайомлення з Правилами виникає запитання: чому обійшли увагою такий об'єкт інтелектуальної власності, як фірмове найменування. На наш погляд, фірмове найменування має правову охорону, межі якої у деяких випадках більш широкі, ніж може надати знак для товарів і послуг. Водночас, і товарний знак, і фірмове найменування є рівноправними засобами індивідуалізації.
Якщо виключність прав на фірмове найменування підтверджується в "Положенні про фірму", прийнятому в СРСР 22 червня 1927 р. і чинному в Україні, де визначено, що "право на фірму складається в праві виняткового користування фірмовим найменуванням в угодах, на вивісках, в оголошеннях, рекламах, на бланках, на рахунках, на товарах підприємств, їхніх упакуваннях тощо" [4], то про виключність прав на знак для товарів і послуг свідчить ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" [1]. Відповідно до цієї норми, власник знака має виключне право користатися і розпоряджатися знаком за своїм розсудом. При цьому, використанням знака визнається його застосування на товарах і при наданні послуг, для яких він зареєстрований, на упакуванні товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, при демонстрації експонатів на виставках і ярмарках, проведених в Україні, у проспектах, рахунках, на бланках, і в іншій документації, пов'язаній з уведенням зазначених товарів і послуг до господарського обігу. Отже, за визначенням, використанням знака визнається маркірування товарів і послуг, а не позначення адреси в комп'ютерній мережі, для чого існує доменне ім'я. Функція використання будь-якого найменування для позначення адреси в Інтернеті, більше притаманна фірмовому найменуванню, про яке в п. 9 "Положення про фірму" сказано, що "кожне підприємство, відкрите для доступу публіки, повинне мати на видному місці напис з позначенням повного фірмового найменування" [4].
Оскільки право на фірмове найменування виникає тільки після реєстрації юридичної особи, то спеціальної реєстрації фірмового найменування робити не потрібно. Однак у спірних ситуаціях реєстрація фірмового найменування могла б допомогти його власнику довести свій пріоритет щодо фірмового найменування, використовуючи при цьому дату реєстрації юридичної особи і, відповідно, дату реєстрації фірмового найменування.
Чинне законодавство допускає, що те ж саме словесне позначення може одержати правову охорону і як знак, і як фірмове найменування. При цьому суб'єктами права на них можуть виступати як та сама юридична особа, так і різні особи, які займаються подібною чи однаковою діяльністю. Беручи до уваги подібність функцій товарного знака і фірмового найменування, можна зробити висновок, що існує висока імовірність змішування таких позначень і їхніх власників. Врешті-решт, це може призвести до зіткнення прав на фірмове найменування і знак для товарів і послуг.
У відповідності зі ст. 2 Закону України "Про господарські товариства" і зі ст. 8 Паризької конвенції такі юридичні особи мають право користуватися своїм фірмовим найменуванням без спеціальної реєстрації лише тому, що існує факт користування ним. Однак, як тільки дане фірмове найменування вводиться до господарського обігу на території України, відразу ж починають діяти інші статті і закони, а саме, ст. 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" [3] і ст. 10 bis (недобросовісна конкуренція) Паризької конвенції з охорони промислової власності. Юридична особа, що має в складі свого фірмового найменування словесну частину - "АВЕРС", вважається порушником прав власника однойменного знака для товарів і послуг. У такій ситуації юридична особа має право на фірмове найменування "АВЕРС", але при цьому в неї відсутні права і на рекламу, і на ділові операції, пов'язані з основною діяльністю. Споживач, зазвичай, не звертає уваги на організаційно-правову форму юридичної особи, а бачить розпізнавальну частину найменування "АВЕРС", що призводить до змішування фірмових найменувань.
З практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав на товарний знак і фірмове найменування, у відповідності зі ст. 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" "Неправомірним є використання без дозволу уповноваженої на те особи чужого імені, фірмового найменування, знаків для товарів і послуг, інших позначень, а також рекламних матеріалів, упакування товарів, назв літературних, художніх творів, періодичних видань, зазначень походження товарів, що може призвести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб'єкта (підприємця), який має пріоритет на їх використання" [3]. Таким чином, законодавець надає досить широкі можливості із захисту виключних прав, що випливають із правоволодіння фірмовим найменуванням. Проте, у даний час склалася ситуація, коли юридична особа, що має зареєстроване фірмове найменування, не може одержати доменне ім'я другого рівня лише тому, що не має зареєстрованого знака для товарів і послуг.
Кожне доменне ім'я в Інтернеті унікальне, але в реальному житті можливе існування декількох словесних знаків для товарів і послуг, подібних за написанням, але заявлених у різних класах МКТП. Може виникнути ситуація, коли на доменне ім'я претендуватимуть власники подібних словесних товарних знаків, заявлених у різних класах. Що робити в подібних ситуаціях, у Правилах не вказується. Можна керуватися принципом "хто перший встигне", але чи буде це справедливо і розумно? У світовій практиці відомий випадок, коли на домен претендували власники двох ідентичних словесних товарних знаків, зареєстрованих за різними класами. Питання було вирішено шляхом надання домена в загальне користування: сторінку запропонували поділити надвоє вертикально з можливістю подальшого переходу користувача до потрібного виду товарів.
На жаль, не внесла ясності до цього питання і підписана Президентом України 4.07.2002 р. зміна Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", відповідно до якого в пункті 2 статті 16 читаємо: "Використанням знака визнається також його використання в Інтернеті, а також використання доменних імен, тотожних чи подібних до знака настільки, що їх можна сплутати" [1]. Слід зазначити, що в даному Законі не згадується і не уточнюється, в домені якого рівня може використовуватися знак.
Отже, постає проблема, пов'язана з існуванням подібних словесних товарних знаків і однакових фірмових найменувань юридичних осіб. Щодо останніх, то їхнє існування регламентується статтею 2 Закону України "Про підприємництво": "Найменування суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи повинно містити відомості про його організаційно-правову форму та назву. У найменуванні суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи забороняється використання повних або скорочених найменувань органів державної влади, органів місцевого самоврядування та похідних від цих найменувань, а також найменувань, тотожних найменуванню іншого суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи чи об'єднання громадян, внесених до відповідних реєстрів" [2]. Таким чином, однакових назв фірм і підприємств відповідно до даного закону бути не може. Тому, на наш погляд, необхідно внести до Правил можливість надання доменного імені організаціям, що мають зареєстроване фірмове найменування.
Що ж робити, якщо доменне ім'я, яке містить словесний товарний знак (найменування), уже захоплене кіберсквоттером? Звичайно ж, необхідно його відстояти! Процедура вирішення таких питань визначена в "Правилах домена UA", і "Правилах розгляду спорів про доменні імена". Крім того, існує можливість впливати на "загарбника" за допомогою Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"'. Оскільки в захопленому доменному імені присутнє фірмове найменування чи словесний товарний знак, дії "кіберсквоттера" безпосередньо підпадають під дію статті 4 цього Закону [3].
Крім проблеми захоплень доменних імен, подібних зі словесними товарними знаками, існує проблема захоплення доменних імен, що містять імена і прізвища відомих людей (письменників, композиторів, артистів, політичних діячів). Відповідно до існуючих Правил реєстрація подібних доменних імен не здійснюється навіть за наявності авторських прав на літературні, музичні та інші твори. Разом із припиненням спроб незаконного захоплення таких імен, припиняються спроби будь-якої їхньої реєстрації навіть тими, хто має повне на це право! Ця проблема ще більш складна, і спосіб її вирішення тільки розглядається ВОІВ.
Виникає незрозумілість у тлумаченні пункту 1.10 Правил: що варто розуміти під терміном "громадськість"? Наприклад: громадськістю можуть вважатися споживачі послуг телефонного зв'язку компанії "Укртелеком", покупці побутової техніки "Samsung", глядачі телекомпанії "1+1" тощо. У той же час згадані організації є юридичними особами. Тому не зовсім зрозуміло: при реєстрації доменів цими фірма якими слід вважити їхні домени - публічними чи приватними? Насамкінець робимо висновок: законодавча база України не встигає за рівнем розвитку технологій і реаліями життя, що робить необхідним розробку відповідних нормативних актів для визначення правил присвоєння доменних імен у Інтернеті.
Література
1. Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", зі змін, та доп. від 04.07.2002р. № 34-1.
2. Закон України "Про підприємництво", зі змін, та доп. від 15.11.2001 р. № 2788-ІП.
3. Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції" зі змін, та доп. від 15.11.2001 p., № 2783-14.
4. "Положение о фирме", прийняте в СРСР від 22.06.27 р. і діюче в Україні по дійсний час, відповідно до роз'яснення Міністерства юстиції України від 02.12.1996 р. № 6-48-748.
5. Про реорганізацію UA NCG у ТзОВ "Хостмайстер" - Прес-реліз, м. Київ, 12.04.2001 р. (http://www.hostmaster.net.ua/news/PRl.html).
6. Правила домену UA, з изм. і доп. від 15.09.2002. (http://www.hostmaster.net.ua/policy/Policy_of_.UA.html).
7. Кирий ЛЛ. Охрана интеллектуальной собственности в национальных доменах Интернета, "Патенты и лицензии". - 2001. - № 7. - С. 33-40.