хронограф винаходiв

22 Серпня

  • В цей день в 1865 році американець Уільям Шепперд отримав патент на рідке мило. В патенті була описана речовина, що містила мило і нашатирний спирт.

:

    :

      Публікації

      Хто винайшов телефон? (частина 2)

      Автор: Дмитро Романенко

      Опубліковано: 18.09.2009

      Закінчення. Початок цієї статті читайте тут.





      Успіх Белла. Хитрість Сіменса

         10 березня 1876 року  за допомогою 12-метрового дроту, що з'єднував квартиру Белла з лабораторією на горищі, відбулася передача першої членороздільної фрази, що стала історичною "Містер Ватсон, ідіть сюди. Ви мені потрібні!" Спочатку передавач і приймач у телефоні були однаковими, як це видно з фіг. 7 патенту US174465. У циліндричному дерев'яному корпусі поблизу металевої мембрани розташовувався стрижневий магніт з котушкою на кінці. Вивідні кінці обмотки через мідні стрижні з'єднувалися з контактами телефонного ланцюга. Рупор був необхідним для концентрації коливань повітря при передачі звуків і при прослуховуванні. Пристрій одержав назву "трубка Белла". Трубку необхідно було прикладати то до рота, то до вуха або користуватися двома трубками одночасно.


      Мал. 16. Копія оригінального телефону Александера Белла з Музею мистецтв і ремесел, Париж


          3 серпня 1876 року відбулася телефонна розмова між фермою в Брентфорді (штат Онтаріо, Канада) і віддаленим на 6 км містечком Монт-Плезант . У цьому ж році Белл продемонстрував роботу свого апарата на Всесвітній виставці у Філадельфії. Дивуючи публіку з рупора апарата почувся монолог Принца Датського "Бути або не бути?", що виконувався в цей же самий час, але в іншому приміщенні самим винахідником. У стінах виставкового павільйону вперше пролунало слово "телефон", яке згодом закріпилося за винаходом Белла.


      Мал. 17. Белл демонструє роботу телефону

         Комерційне значення патенту US174465 було не відразу зрозуміло сучасникам. Майже одразу після одержання патенту Белл запропонував компанії Western Union купити його за 100 тисяч доларів, але  отримав відмову. Компанія вважала, що цей винахід не має перспектив у порівнянні з мультичастотним телеграфом. Белл не впадав у відчай й демонстрував свій телефон перед аудиторією і у Салемі, і в Бостоні, і в Нью-Йорку. Перші передачі складалися з гри на музичних інструментах і виконання популярних арій. Ці виступи привертали увагу публіки й викликали шквал захоплених газетних публікацій. Багата фантазія журналістів малювала публіці райдужні картини бесіди двох закоханих з Європи й Америки під тихий плескіт хвиль Атлантичного океану.
          Белл, подібно фокусникові Копперфільду, гастролював містами і країнами, демонструючи досягнення техніки. Нарешті він дістався навіть до англійської королеви й удостоївся найвищої аудієнції. Як писали газети, "За участю професора Белла чудовий телефонний сеанс був запропонований королеві й королівській родині. Титуловані особи співали, декламували й розмовляли один з одним по проводам, перериваючи себе питаннями про те, чи добре їх чутно". Королева була в захваті!
          Німецький інженер Вернер фон Сіменс виявився більш прозорливим, ніж керівництво американської Western Union. Відомо, що 14 жовтня 1876 року генеральний поштмейстер Німеччини й засновник Всесвітнього поштового союзу Генріх фон Стефан перевіряв у своєму кабінеті дію телефону Белла. Наступного дня в нього виникла ідея підключити його до телеграфної мережі, що з'єднувала поштові відділення Берліна й Потсдама. Для реалізації своєї ідеї він звернувся за додатковими роз'ясненням і консультацією до свого друга Вернера фон Сіменса, який відразу запросив Патентне відомство Німеччини. У відповіді відомства говорилося, що: "...пан Белл заявку на патент за назвою "телефон" у Німеччині не подавав...".  За годину таку заявку подав сам Сіменс. Незабаром компанія Siemens стала виробляти тисячі запатентованих Сіменсом телефонних апаратів, які мало чим відрізнялися від апаратів Белла. Таким чином, Белл, через нерозторопність у питаннях патентування, втратив право виробляти телефони на території Німеччини. Втім, схоже, це був його єдиний прорахунок.
          А в цей час газети так роздзвонили про успіх телефону в Англії, що Western Union довелося змінити своє ставлення до винаходу й запропонувати винахідникові вже не 100 тисяч, а 25 мільйонів доларів. Але Белл уже не хотів продавати свій патент! Тоді, на початку 1879 року Western Union створила фірму American Speaking Telephone, що зайнялася виробництвом телефонів, ігноруючи патентне право Белла. У відповідь Белл за допомогою залучених ним бізнесменів створив у відповідь New England Telephone and Telegraph Company і ринувся в бій. У грудні того ж року ціна акцій його компанії піднялася до 995 доларів. А в 1880 році компанія розрослася й була реформована в American Bell Telephone Company, що зробило винахідника Александера Белла надзвичайно заможною людиною. Численні суди з Western Union також закінчилися перемогою Белла. Фінансовий успіх супроводжувала слава й всесвітня популярність. Франція присудила йому засновану ще Наполеоном премію Вольта розміром в 50 тисяч франків, і навіть зробила кавалером ордена Почесного Легіону. А в 1885 році Александер Белл нарешті отримав американське громадянство.

       

      Суди й заздрість

         Успіху Белла багато хто заздрів. Оскільки на порозі винаходу телефону стояли принаймні два десятки дослідників різних країн, у пресі почали поширюватися чутки один безглуздіше іншого. Зокрема стверджували, що Белл прибув у Патентне відомство CША зі своєю заявкою, якимось чином ознайомився там з caveat-ом Грея і "списав" у нього деякі ідеї, зробивши виправлення на полях власної заявки. У пресі попутно звинуватили експерта Патентного відомства США - Зенаса Вілбера у тому, що він надав Беллу матеріали, які приніс Грей. Також експерта чомусь обвинуватили в алкоголізмі. Довелося витягати з архівів оригінал заявки Белла й демонструвати, що на полях немає ніяких виправлень. Це зняло з Белла всі обвинувачення в підтасуванні документів. Чи було прояснене питання щодо алкоголізму експерта? До наших днів ця інформація не дійшла.
          Проти Белла виступили тринадцятеро осіб, що приписували собі винахід основних частин телефону. Першими ж судовими постановами були відхилені позови шістьох з них. Претензії інших семи (Мак Доноута, Едісона, Грея, Долбіра, Блейка, Ірвина й Фелькера) були розділені на 11 пунктів, за кожним з яких виносилося окреме рішення. Із цих 11 пунктів у вісьмох першість було визнана за Беллом, в двох - за Едісоном і в одному - за Мак Доноутом. Опис цієї справи можна знайти в журналі "La lumire electrique" (Електричне Світло, т. X, Париж, 1883, стор. 147, у статті Деманевілля під заголовком: "Des proces relatifs au telephone en Amerique").
          Стверджувалося, що Белл взагалі не займався дослідженнями в області телеграфії й не міг винайти телефон, оскільки не був електриком і не мав відповідної освіти. У відповідь на це був пред'явлений лабораторний журнал, у який Белл записував хід експериментів. Також довелося нагадати, що знаменитий патент US174465 був не першим патентом винахідника й ґрунтувався на більше ранньому патенті US161739.


      Мал. 18. Лабораторний журнал Белла

      Завантажити фотографію більшого розміру.

         Усього патентним повіреним і адвокатам Белла довелося відбиватися від більше 600 позовів щодо патенту US174465. Крім технічних документів, журналів експериментів їм довелося пред'являти навіть особисті  листи Белла, щоб довести, що він протягом декількох років працював над своїм винаходом, і ідея створення телефону не звалилася на нього зі стелі й не була вкрадена. Потрібно відзначити, що незважаючи на ці позови, Александер Белл продовжував удосконалювати конструкцію телефону й патентував всі свої нововведення. Однак, патент US174465 залишався для нього наріжним каменем.
          Нарешті, 13 січня 1887 року уряд США почав процес анулювання патенту US174465, мотивуючи це тим, що він був отриманий у результаті шахрайських дій. У розгляді справи брав участь Антоніо Меуччі. Він прийняв пропозицію взяти участь у процесі як експерт, але, потім, бажаючи одержати визнання пріоритету свого винаходу, несподівано для всіх заявив, що всі суперечки навколо першості Белла й Грея нікчемні, оскільки він, Антоніо Меуччі, винайшов телефон задовго до них обох в 1834 році в Італії. Однак, за свідченням очевидців, то був не електричний телефон, а лише акустичний, у якому звук передавався по трубах. Подібна конструкція використовувалася на кораблях для зв'язку капітанського містка з машинним відділенням. Також Меуччі стверджував, що створив електричний телефон в 1849 році в Гавані, коли займався лікарською практикою, однак ніяких доказів він пред'явити не зміг. Знайти в архівах підшивку італомовніої нью-йоркської газети "L'Eco d'Italia" за 1860 рік, у якій Меуччі публікував свої ідеї щодо телефону, не вдалося. Газета була малотиражною й архів, у якому зберігалася її єдина підшивка, згорів. Поданий ним в 1871 році caveat давно втратив чинність й, до того ж, не розкривав суті винаходу. Не було підтверджене існування креслень телефону й самого телефону в 1872 році, оскільки New York District Telegraph (один з підрозділів Western Union), до керівництва якої звертався винахідник, не змогла знайти передані ним матеріали.
          Через велику кількість фактів і необхідність проведення технічних експертиз судовий процес, що почався в 1887 році, затягся. У жовтні 1889 року Антоніо Меуччі вмер так і не надавши скільки-небудь вагомих доказів створення ним телефону. Його претензії так і залишилися незадоволеними. Суперечки навколо першості у винаході телефону вщухли більш ніж на сто років.
          А тим часом, телефонний зв'язок охоплював міста й країни, були створені комутатори, у яких широкоплечі дівчата тикали штекерами в гнізда на комутаційні панелі, з'єднуючи абонентів. В 1891 році телефонний зв'язок подолав море й сполучив Францію й Великобританію підводним кабелем. Якість зв'язку в телефонах на початку XX століття була поганою. Співрозмовники змушені були кричати так, ніби перебували на відкритому просторі на відстані десятків метрів один від одного. Ну а на такі дрібниці як нерозбірливість слів ніхто просто не звертав увагу. Спочатку телефони були незграбні, громіздкі й нагадували 8-мі кілограмову "кавомолку". На корпусі окремо розміщалися мікрофон і телефон. А ручку доводилося обертати за сеанс двічі: спершу, щоб викликати телефоніста, а після відбою, щоб сповістити про закінчення розмови. Слухавка з'явилася не відразу. Її вперше придумав один з монтерів, примотавши мотузкою до зламаної ручки від швабри мікрофон і телефон, для того, щоб вивільнити одну руку. Це дуже полегшувало йому роботу при перевірці телефонної лінії на стовпах. Корпуси телефонних апаратів спочатку виготовлялися з коштовних порід дерева й прикрашалися інкрустацією. Згодом дерево змінилося металом, індивідуальна обробка фабричним штампуванням. Потім увійшла в побут пластмаса, і з'явилися новомодні телефони без чітких кутів всіх кольорів веселки. Диск поступився місцем кнопкам, а всередині апаратів з'явились мікросхеми.

      Резолюція № 269

         І от 11 червня 2002 року з метою остаточного припинення суперечок навколо винаходів Антоніо Меуччі Конгрес США прийняв резолюцію № 269. Нижче наведений її переклад з англійської:

      Резолюція № 269
      Палата представників Сполучених Штатів,

      Беручи до уваги, що кар'єра великого італійського винахідника Антоніо Меуччі була екстраординарною й трагічною;
      Беручи до уваги, що після еміграції в Нью-Йорк Меуччі з невпинною енергією продовжував працювати над проектом електричного "телефонотрона" розпочатим у Гавані на Кубі;
      Беручи до уваги, що Меуччі створив у своєму будинку на острові Статен лінію зв'язку, що з'єднувала його лабораторію й спальню його дружини;
      Беручи до уваги, що вичерпавши всі свої заощадження, Меуччі не міг комерціалізувати свій винахід, хоча опублікував його в 1860 році в італомовній нью-йоркській газеті;
      Беручи до уваги, що Меуччі ніколи не вивчав англійську мову настільки добре, щоб спілкуватися в американському діловому суспільстві;
      Беручи до уваги, що в Меуччі не було достатньо коштів для того, щоб оплатити подачу заявки на винахід, і він був змушений погодитися на оплату caveat-а, поданого 28 грудня 1871 року;
      Беручи до уваги, що Меуччі пізніше довідався, що лабораторія компанії Western Union втратила його робочі моделі, і він, існуючи на допомогу друзів, не продовжив чинність свого caveat-а, після 1874 року;
      Беручи до уваги, що Александер Белл проводив експерименти в тій же самій лабораторії, у якій зберігалися моделі Меуччі, пізніше одержав патент і був визнаний винахідником телефону;
      Беручи до уваги, що 13 січня 1887 року уряд США почав процес анулювання патенту, виданого Беллу, мотивуючи це тим, що він був отриманий у результаті шахрайських дій;
      Беручи до уваги, що Меуччі вмер у жовтні 1889 року, а патент Белла втратив чинність в січні 1893 року, і розгляд справи було припинено, а справжній винахідник телефону не був визначений;
      Беручи до уваги, що Меуччі в 1874 році не зміг сплатити збір в розмірі 10 доларів за продовження чинності caveat-а, після чого видача патенту Беллу стала б неможливою;

      Вирішила: життя й досягнення Антоніо Меуччі, а також його внесок у винахід телефону повинні бути визнані.

      Невирішені питання

         Незважаючи на винесену резолюцію, все ж таки перший патент на телефон одержав Александер Белл і саме він, уміло скориставшись наданим йому патентом правом, домігся грандіозного комерційного успіху.
          Чи міг Александер Белл "запозичити" ідею конструкції телефону в Антоніо Меуччі? Аналіз ранніх робіт Белла, його патентів і лабораторного журналу, дає негативну відповідь.  Белл йшов до винаходу своїм шляхом, шляхом не фізика-електрика, а шляхом фахівця з акустики.
          Окремо хочу зупинитися на неспівпадінні фактів щодо компанії Western Union і Антоніо Меуччі. За одними джерелами в 1872 році Меуччі проводив експерименти в лабораторії Western Union (або однієї з її дочірніх компаній) і залишив там робочі моделі й креслення своїх апаратів. Також стверджується, що Белл декількома роками пізніше проводив експерименти в тій же самій лабораторії й міг скористатися моделями Меуччі. Однак, у той же час представники Western Union стверджували, що вже в 1874 році вони "десь втратили" всі моделі Меуччі. Як же міг тоді ними скористатися Александер Белл?
          За іншими свідченнями в 1872 році Антоніо Меуччі розмовляв з віце-президентом компанії New York District Telegraph Евардом Грантом і запропонував йому здійснити експеримент на телеграфних лініях. Про роботу в лабораторії компанії ці джерела нічого не повідомляють. До того ж існують свідчення того, що в 1871-1874 роках Антоніо Меуччі був важко хворий, одержавши опіки від вибуху на поромі. Як він міг працювати в лабораторії, будучи хворим?
          Є показання свідків про те, що починаючи з 1871 року родина Меуччі жила в бідності на межі існування, одержуючи матеріальну допомогу від друзів і благодійного фонду. Саме через бідність Меуччі не зміг знайти 10 доларів і продовжити чинність свого caveat-у на телефон. У той же час у патентному відомстві США є патенти US122478, US142071, US168273, US183062, видані на ім'я Антоніо Меуччі з 1872 по 1876 рік. За які  кошти  він  сплатив збори за подачу заявок на винаходи, зважаючи на те, що ці збори багаторазово перевищують десятидоларовий збір за продовження caveat-а ?
          Отже, якою ж буде відповідь на питання, винесене у заголовок цієї статті?
          Відповідь така: враховуючи заслуги Антоніо Меуччі, Еліши Грея й інших вчених, винахідником телефону слід вважати Александера Белла. Чесно проводячи дослідження він створив свій винахід, із дотриманням всіх вимог законодавства одержав на нього патент, і тим самим, відкрив його для всіх людей.

      Цікавий факт замість післямови

         Томас Едісон 15 серпня 1877 року написав листа президентові телеграфної компанії Пітсбурга, у якому доводив, що кращим варіантом вітання при спілкуванні по телефону є слово "hello", яке у нас трансформувалося в "алло". Александер Белл пропонував свій варіант - слово "ahoy", що використовується при зустрічі кораблів, але воно не прижилося.
       



      Радимо ознайомитись з іншими статтями про великих винахідників та їх винаходи:

      1. Таємниці винаходів Ніколи Тесли

      2. Іван Пулюй - український винахідник Х-променів

      3. Забуті винаходи Герона Александрійського

      4. Історія винайдення ліфта

      5. Професор М.Д. Пільчиков - харківський Тесла
       

      Перелік інших публікацій

       
      Регистрация авторских прав Патентування Реєстрація торгової марки
      .